Морозиво є одним з найпопулярніших десертів як у світі, так і в Україні, а виробництво та експорт цього товару з високою доданою вартістю може принести гарний дохід підприємцям. Редакція Delo.ua поспілкувалась з експертами, щоб розібратись зі станом галузі за час повномасштабної війни і виділити її основні тренди.
Хоча морозиво і є сезонним продуктом, його споживають не тільки там, де є спека – в північних країнах ці ласощі люблять і їдять навіть більше, ніж у теплих широтах.
Так, згідно з рейтингом видання World Maps, за кількістю з’їденого за рік морозива в світі лідирує Нова Зеландія з показником 28,4 л на людину. Далі йдуть США – 20,8 л і Австралія – 18 л.
Серед європейців морозиво активно споживають в північних країнах – на одного фіна в середньому припадає 14,2 л на рік, на мешканця Швеції – 12 л, Данії – 9,8 л, Ірландії – 8,4 л. При цьому в Італії, країні з значно спекотнішим кліматом, щорічне споживання морозива складає 8 л.
В свою чергу, українці в середньому з’їдають за рік трохи більше 2 л морозива.
Загалом, більше 60% світового ринку морозива припадає на ринки США й Західної Європи, його ємність перевищує $5 млрд на рік з щорічним ростом близько 2%. Основними глобальними гравцями є компанії Unіlever (16% світового виробництва) і Nestle (10%).
Головна проблема галузі – скорочення попиту через виїзд населення
Співрозмовник видання Максим Фастєєв, провідний аналітик агентства “Інфагро” зазначає, що нарощувати виробництво морозива в Україні не є проблемою, все “впирається” в скорочення попиту на нього всередині країни через міграцію за кордон не менш ніж 7 млн українців. Крім того, люди стали менше витрачати на солодощі.
За словами експерта, в Україні за час повномасштабної російської агресії не зафіксовано знищення або окупації крупних заводів галузі, тому українські оператори готові нарощувати виробництво морозива одразу після повернення попиту на нього.
Максим Фастєєв нагадав, що ринок морозива складно оцінювати в цифрах, так як з початком повномасштабного російського вторгнення Держстат і Державна митна служба призупинили публікацію статистичної інформації по всім категоріям морозива.
За оцінками “Інфагро”, опосередковано про об’єми падіння ринку можна судити по скороченню промислового споживання сирого молока для подальшої переробки – за 2022 рік воно скоротилось на 28%. Примітно, що на цей показник вплинули наступні фактори – міграція населення та тимчасова окупація частини території країни призвели до скорочення індустріального ринку молока на 20%, тоді як інші 8% падіння спровокував ріст інфляції і фактори зниження купівельної спроможності.
Навіть в умовах війни не відбувається перехід покупця на найдешевше морозиво
Експерт пояснює, що для суттєвого подорожчання молока в країні немає причин. Інфляція вартості молочних продуктів за час війни була найменшою серед усіх продуктів тваринництва – м’яса, яєць, жирів тваринного походження, а також рослинних жирів. Тому у виробника зараз нема підстав різко збільшувати ціну морозива на полиці, оскільки інгредієнти для його виробництва – сире молоко, сухе молоко, масло вершкове і рослинні жири, які з початку війни дорожчали менш інтенсивно в порівнянні з іншими галузями харчопрому.
З іншої сторони, покупці все ж економлять на морозиві, але це проявляється не в покупці найдешевших “стаканчиків”, а в рості попиту на продукцію в більшій тарі, у якої нижча питома ціна за кілограм.
Я не бачу причин для переходу на найдешевші порції. Тобто, морозиво в великих “відрах” або “ковбасах” — це і є найдешевший і найменш рентабельний для заводу сегмент, розрахований на великі обсяги продаж при невеликій націнці. Але заводи з задоволенням таку продукцію виробляють”, – Максим Фастєєв ( аналітик агентства “Інфагро”).
Сезонність допомогла виробникам морозива легше перенести блекаути
Аналітик зазначає, що у виробників морозива відсутні якісь серйозні специфічні проблеми, в порівнянні з “молочниками”, та, за великим рахунком, іншими галузями українського АПК. Аварійні відключення електроенергії через російські ракетні обстріли не так сильно вплинули на виробників морозива, як на молокопереробні заводи – цій галузі допоміг фактор сезонності. Завдяки сезонному скороченню виробництва морозива минулої осені і зими, коли українська енергосистема знаходилась під найжорсткішими обстрілами росіян, заводи змогли дещо зекономити на виробничих процесах та роботі холодильного обладнання.
“Проблема охолодження взимку не настільки стосувалась виробників морозива, на відміну від виробників свіжої молочної продукції або масла, де також можливий “холодний” технологічний ланцюжок. Ця сезонність дещо допомогла їм пройти зиму з невеликими втратами, а основні продажі зорієнтувати на літній період”, – уточнив Максим Фастєєв.
Крім того, виробники морозива, як і вся молочна галузь України, відчула на собі позитивний вплив поступового повернення українців з-за кордону, це дозволило виробникам працювати більш-менш певно.
В свою чергу, холодний травень, негативно відобразився на продажах морозива, однак останні декілька тижнів ситуація відносно стабілізувалась.
Війна не дозволяє заводам ефективно заготувати сировину
Експерт пояснює, що морозиво – харчовий продукт з сильно вираженою сезонністю, його основні продажи припадають на травень-вересень з викликаним погодними факторами піком в червні-липні. Відповідно, його виробництво сконцентроване на пікові літні місяці, але підготовка до сезону починається весною, коли заводи закуповують сухе молоко і масло, головну сировну в виробництві морозива.
На сирому молоці працюють не більше п’яти підприємств по всій країні, які безпосередньо закупляють сире молоко і одразу його перероблюють в морозиво. Але найчастіше воно виробляється саме з сухого молока”, – Максим Фастєєв ( аналітик агентства “Інфагро”).
Наразі горизонт планування бізнесу скорочується, і в умовах економічних негараздів і війни в країні підприємства галузі не можуть дозволити собі підготовчі періоди – компанії запасаються сировиною “з сьогодні на завтра”. Вони переважно проводять “оперативну”, а не стратегічну господарську діяльність, і розроблюють плани тривалістю не більш ніж один місяць.
Що маємо з експортом морозива?
За даними співрозмовника видання Дмитра Крошки, голови міжгалузевої Української асоціації аграрного експорту (УААЕ), українське морозиво добре продавалось на зовнішніх ринках навіть під час пандемії COVID-19, і російська агресія теж суттєво не вплинула на об’єми поставок. За підсумками 2022 року країна експортувала в натуральному вимірі на 8% менше морозива – 6,9 тис. тонн проти 7,4 тис. тонн в 2021 році, тоді як виручка виросла на 5% – до $19,5 млн.
Експорт морозива за останні 5 років. Джерело: Українська асоціація аграрного експорту
ЇЇ основними торговими партнерами в минулому році стали Молдова – $5 млн, Німеччина – $3 млн, Ізраїль – $2 млн, Польща – $2 млн, Литва – $1 млн, Болгарія – $1 млн, Китай – $1 млн. Також морозиво експортувалось до США, Іраку, Сенегалу, ОАЕ, Габону, Кот-д’Івуару. Примітно, що через зміну умов для логістики і зупинку морських перевозок, експорт цього продукту до Євросоюзу збільшився на 30%, у підсумку перевищивши $9 млн.
До числа топ-10 світових країн-експортерів морозива за підсумками 2022 року увійшли переважно європейські країни:
- Німеччина – 201 тис. тонн;
- Франція – 156 тис. тонн;
- Бельгія – 155 тис. тонн;
- Нідерланди – 122 тис. тонн;
- Польща – 110 тис. тонн;
- Італія – 90 тис. тонн;
- США – 73 тис. тонн;
- Таїланд – 59 тис. тонн;
- Іспанія – 58 тис. тонн;
- Угорщина – 49 тис. тонн.
Таким чином, Україна з її майже 7 тис. тонн експорту розмістилась в середині четвертої десятки найбільших виробників морозива. Але це непоганий результат, враховуючи, що для морозива зараз недоступна морська логістика “зерновим коридором”, через який може експортуватись лише сільгоспсировина. Тобто, за рік Україна на третину збільшила свою присутність на європейському ринку, втративши через війну традиційні ринки країн Азії і MENA.
Дмитро Крошка пояснює, що саме повернення українського морозива на близькосхідні та азійські ринки є зараз ключовим завданням для виробників. За умов відсутності контейнерної логістики через порти Одеси, зараз розглядається питання створення нового ринку малих контейнерних перевезень, коли фрахтуються не великі судна класу Panamax з ємністю в тисячі тисячі контейнерів, а маленькі – по 200-500 одиниць.
Сьогодні працює азербайджанська морська лінія, якою контейнери від румунської Констанци рухаються до Середньої Азії. Український експортер Risoil також планує нішеві культури експортувати в контейнерах, думає над запуском контейнерної лінії. Тобто цей тренд фактично демонструє те, що проблема з логістикою рано чи пізно буде вирішена”, – Дмитро Крошка (голова Української асоціації аграрного експорту).
Таким чином, не лише зерновики, а і українські експортери харчових продуктів сподіваються вирішити питання експорту ще до закінчення війни – просто після української перемоги відновляться відправлення великих суден-контейнеровозів по найбільш вигідним маршрутам. Якщо війна продовжиться на рік і більше, то за цей час експортери українського морозива встигнуть знайти дешеву можливість поставляти продукцію, наприклад, у В’єтнам, куди експорт зараз зупинений. Головне – українські виробники морозива здатні конкурувати з глобальними компаніями з тієї ж Іспанії або Італії.
Конкурентоспроможність морозива визначає не тільки собівартість молока
Дмитро Крошка нагадує, що виробників молока в Європі дотує уряд, і це суттєво відображається на його ціні. Однак, морозиво є готовим для вживання продуктом, собівартість якого формує більш ніж два десятки видів сировини і товарів. Наприклад, розвинута деревообробна промисловість України пропонує дешеві дерев’яні палички для морозива, борошномельні підприємства дозволяють закупати дешеві вафельні стаканчики, українська упаковка, фруктові чи ягідні наповнювачі також обходяться дешевше європейських аналогів.
Згідно з даними телеграм-каналу Максима Фастєєва, молочна сировина в Україні зараз також дешевша за європейську – ціни на пару “сухе знежирене молоко” (СЗМ)/”масло” на 25% нижчі в порівнянні з ЄС, а спотова вартість сирого молока на 7% нижче європейської.
Багато виробників не бачать сенсу експортувати морозиво
Дмитро Крошка уточнює, що багато українських виробників морозива не налагоджують поставки своєї продукції закордон через об’єктивні причини, такі як відсутність менеджменту, який би добре розумів бажання іноземних споживачів і грамотно підлаштовував виробництво для задоволення їхніх потреб.
“Не вистачає спеціалістів, які б володіли крутим рівнем англійської мови, професіоналів в галузі морозива, які б могли продавати його по всьому світу. Кадрова проблема дуже сильна, хоча вона і вирішиться з часом – наша молодь росте, вчить англійську і розвивається”, – пояснює експерт.
Через це компанії самі беруть на стажування випускників профільних університетів, влаштовують їм закордонні відрядження для обміну досвідом, тому що іншої можливості підготувати персонал для ефективної роботи з іноземним ринком не існує. Враховуючи складність підготовки персоналу, складну та дорогу логістику (доставити в центр ЕС партію, наприклад, з Житомиру, коштує вдвічі дорожче, ніж з Варшави), українські виробники фокусуються на внутрішньому ринку.
Голова УААЕ пояснює, що загалом питання нарощування експорту українського морозива – це еволюційний шлях, який країна рано чи пізно пройде. Щоб українське морозиво продавалося по всьому світу, потрібно просто експортувати його багато років, працюючи над пізнаваністю бренду, вирішити логістичні проблеми, та пережити війну.
Наростити експорт морозива в ЄС дозволила відміна мит для України
В квітні 2022 року Єврокомісія вирішила на рік прибрати усі мита і квоти на український експорт, а також зупинити дію антидемпінгових тарифів – засобів, які держави застосовують для розвитку власних виробників через митні обмеження для імпортерів. Морозиво – готовий харчовий продукт, тому на нього не поширювались квоти, але діяли мита, відміна яких дозволила наростити експорт в ЕС на 30% лише за 2022 рік.
Відміна мит створила сприятливу цінову кон’юнктуру для українських експортерів, що дало гарні результати, особливо з урахуванням гнучкості технології його виробництва. На відміну від фруктів, які треба роками просувати на іноземних ринках, морозиво дозволяє постійно змінювати рецептуру і наповнення продукту, тим самим підлаштовуючись під запит європейського споживача та конкуруючи з місцевим виробником.
Тому ми бачимо, що сьогодні Україна активно захоплює ринок Євросоюзу. Ключова перевага України – саме її гнучкість, наш бізнес швидко підлаштовується під умови ринку”, – Дмитро Крошка (голова УААЕ).
Робота заводів суттєво залежить від країни призначення кінцевої продукції
За словами голови асоціації, через різницю в стандартизації в Україні морозиво виробляють по суті за двома видами вимог – місцевими для внутрішнього ринку, і європейськими для експортних контрактів. Тобто, на одному підприємстві може паралельно працювати дві лінії – одна для місцевого споживача, і інша -експортна.
“Різниця в вимогах до діяльності і технології стандартизації Євросоюзу і України полягає в тому, що ЄС регламентує, як робити не можна. Там директиви кажуть, наприклад, що не можна робити порцію морозива на паличці вагою більше 2 кг. Тобто, все інше робити можна. А українська система стандартизації побудована навпаки: вона каже, що морозиво може бути тільки в порціях по 100 г, 150 г і 200 г. Тому для різних ринків морозиво робиться по відповідним стандартам”, – пояснює Дмитро Крошка.
Через це в Україні виготовляється взагалі не сертифіковане за внутрішнім ДСТУ морозиво, повністю орієнтоване на експортні ринки.
Чи може імпортне морозиво захопити ринок України?
Однозначно, ні, зазначає Максим Фастєєв. Імпортне морозиво в Україні традиційно “не робить погоди”. Так, в довоєнному 2020 році країна експортувала 6,74 тис. тонн морозива, тоді як імпортувала 1,03 тис. тонн. Але в Україні традиційно споживається морозиво власного виробництва, а імпорт займав нішу в 1-2% ринку.
“Минулого року імпорт додатково скоротився на 60%, але, знову таки, за оцінками “Інфагро”, так як офіційна статистика не доступна. Тобто для нас пріоритетним є внутрішній ринок і експорт. Імпорт на додачу ще й став дорожчим через інфляцію гривні, курс валют і складну логістику”, – пояснив експерт.
Таким чином, імпорт морозива зробили невигідним три фактори – дорога порівняно з Україною молочна сировина в Європі, здорожчання логістики і девальвація гривні.