Економіка України переживає найгірші часи з часів незалежності. Як розблокування експорту металопродукції через порти може посилити курс гривні й врятує платіжний баланс України – в матеріалі РБК-Україна.
Військова агресія Росії забрала життя тисяч українців і зруйнувала сотні підприємств, а блокада логістичних маршрутів погіршує ситуацію ще більше.
Крім того, за даними канадської аналітичної компанії SecDev, Росія захопила 63% наших вугільних покладів, 11% родовищ нафти, 20% газу, 42% родовищ металів і 33% – рідкоземельних та інших мінералів, серед яких дефіцитний літій.
Все це вже призвело до падіння ВВП України на 35-50% за підсумками року, а негативне сальдо торгового балансу, вперше за довгий час, становить понад $2 млрд – тобто, ми купуємо за кордоном товарів і послуг в рази більше, ніж продаємо.
Чому аграрії та ГМК так залежні від моря
Економічні проблеми країни чіпляються одна за одну, як ланки нескінченного ланцюга: через блокаду морських портів сталося обвалення експорту, адже до війни близько 80% товарів Україна поставляла покупцям саме по морю. Це, своєю чергою, призвело до різкої нестачі валюти – її стало просто нікому привозити. А цей дефіцит – обрушив курс гривні і призвів до значного подорожчання імпортних товарів і послуг для українців.
Вирішити проблему з курсом влада намагається різними способами, в тому числі досить спірними – до таких, зокрема, відноситься заборона на показ курсів валют на табло обмінників, і ініціатива обкласти 10%-им податком імпортні операції. Але якщо від нового податку, після критики бізнес-асоціацій і протестів підприємців, влада відмовилася, то обмінники як і раніше сором’язливо ховають від громадян реальний курс валют. Тим часом долар впевнено тримає позиції й падати не збирається.
Ще болючіше блокада портів вдарила по двох головних експортних галузях країни – АПК і металургам. Подорожчання залізничних перевезень на 70% зробило транспортування продукції просто нерентабельною – найчастіше доставка тонни товару коштувала дорожче самого товару. До того ж вузькі прикордонні переходи виявилися банально не готові до збільшених обсягів перевезень: з 3,4 тис.вагонів, які необхідно перевантажувати на добу, вони здатні забезпечити тільки 1,9 тис. через це на кордоні скупчилися сотні вагонів, а доставка могла розтягнутися на кілька місяців.
АПК і ГМК: без грошей на посівну і зарплати
Неможливість поставити свою продукцію замовникам залишила аграріїв без обігових коштів і призвела до того, що під загрозою зриву опинилася Нова посівна кампанія: у фермерів не виявилося грошей ні на матеріали, ні на добрива, ні на дизель, що різко подорожчав. Та й який сенс сіяти, якщо нікуди дівати: на елеваторах “зависли” мільйони тонн зернових минулого врожаю.
Ще гірша ситуація в ГМК: більшість гірничо-збагачувальних комбінатів країни зупинено, а працівників перевели у вимушений простій, зберігши дві третини зарплати.
Металургійні заводи працюють на 10-20% потужності, а експорт металопродукції, за даними митної служби, обвалився на 60-90%. Фінансові аналітики попереджають: якщо ситуація не зміниться найближчим часом, а держава не розробить для галузі програму стимулювання – Україна може втратити один зі стовпів своєї економічної безпеки. І це – не просто слова: до війни сектор ГМК поодинці забезпечував понад 33% всього експорту, приносячи Україні понад 22 млрд доларів на рік валютної виручки, і понад 95 млрд грн – у вигляді податків. І це не кажучи про півмільйона українців, які працюють у металургійній та суміжних галузях.
Розширення “зернового коридору”
Порятунок для аграріїв прийшов завдяки втручанню міжнародних структур: як виявилося, Україна годувала понад 300 мільйонів людей, які страждають від голоду в усьому світі, і військова агресія Росії буквально поставила всіх цих людей на межу виживання. Багатогодинні переговори і зустрічі принесли свої плоди: спільними зусиллями Україні, ООН і Туреччині вдалося домовитися про створення “зернового коридору”, по якому судна з українською аграрною продукцією, перш за все – пшеницею, кукурудзою і соняшником, – вирушили з морських портів України до покупців по всьому світу.
Стамбульські переговори по зерновому коридору (фото: twitter.com/tcsavunma)
Україні це приносить 1 млрд доларів на місяць – сума, достатня для того, щоб утримувати долар від подальшого зростання, однак недостатня для зниження валютного курсу. Щоб його знизити, валюти в країну має приходити більше – адже зараз негативне сальдо торгового балансу становить 2 млрд доларів на місяць.
Вирішити проблему може розширення “зернової угоди” на інші сильні експортні позиції України, впевнені економісти – зокрема, на продукцію металургії. У Федерації металургів пояснили: до війни АПК і ГМК приносили в Україну однакові суми валютних надходжень.
Однак після того, як Росія зруйнувала два металургійних гіганти в Маріуполі – “Азовсталь” і ММК ім. Ілліча – очікувати від експорту металопродукції мільярда на місяць не доводиться. Однак ГМК з легкістю забезпечить Україні мінімум 600 мільйонів доларів щомісяця, тобто – кілька мільярдів буквально до кінця року. Всього ж, залежно від цін на металургійну продукцію на світових ринках, країна отримає 8-10 млрд доларів валютної виручки на рік.
За підрахунками економістів, цієї суми достатньо, щоб знизити курс долара на 3-6 грн, і утримувати його в рамках цього коридору, не вдаючись до валютних інтервенцій НБУ. Відповідно, перестануть рости ціни на товари й послуги, і інфляція нехай повільно, але піде на спад.
Крім того, це дасть понад 4 млрд грн до бюджетів у вигляді податків і зборів – що вкрай важливо для воюючої країни, міжнародний рейтинг якої коливається на рівні переддефолтного. Також це допоможе знизити залежність України від міжнародної допомоги – нам не доведеться ходити з “простягнутою рукою” до фінансових організацій, благаючи виділити пару мільйонів на виплати зарплат і пенсій.
Ну і, безумовно, це стане поштовхом для відновлення металургійної галузі та нарощування обсягів виробництва. Це, в свою чергу, допоможе запустити всі підприємства, що простоюють, повернути на роботу персонал і забезпечити йому виплату заробітної плати в повному обсязі – що потягне за собою пожвавлення всіх сфер економіки.
За словами політологів, тема включення металургії в “зернову угоду” є на порядку, і Туреччина підтримує Україну в цій ініціативі. До того ж маючи прецедент працюючого морського коридору, його можна легко екстраполювати на іншу продукцію – для цього потрібна тільки політична воля і проактивна позиція влади. А вона, судячи з останніх новин, у нас є.