За кілька десятиліть речі секонд-хенд «мігрували» зі складів благодійних неприбуткових організацій до люксових магазинів, які просувають селебріті. Зірки вже не лише жертвують свої вживані речі, дехто з них навіть заробляє з продажу власних старих речей або поповнює свій гардероб у секонд-хендах. 2025 року світовий ринок ношеного одягу може дорівнювати 10% усього фешн-ритейлу. Найшвидше він зростає саме в онлайні. Втім, найбільші компанії, що працюють у цьому сегменті, звітують про збитки. The Page розповідає, що підштовхує все більше споживачів купувати вживаний одяг та що гальмує розвиток ритейлерів, які на цьому заробляють.
Як зростає світовий ринок секонд-хенду
Економічна криза та стурбованість щодо екології спонукають споживачів купувати вживаний одяг. Ймовірно, продажі секонд-хенду наступного року будуть складати десяту частину світового ринку fashion-індустрії, пише Guardian.
За останні десять років у країнах Європи покупка ношеного одягу охопила різні покоління, хоча раніше здебільшого була поширена серед молодих людей. Втім, серед мілленіалів та покоління зумерів речі секонд-хенд навіть набули гламурного відтінку.
У Великій Британії 67% споживачів покоління мілленіалів купують секонд-хенд. Дві з п’яти речей у шафі покоління Z є вживаними — за річним звітом ThredUp, онлайн-магазину секонд-хенду.
Глобальні продажі вживаного одягу зросли на 18% 2023 року, до $197 млрд, і досягнуть $350 млрд у 2028 році — прогнозують аналітики ThredUp.
Для молодих людей ця тенденція зумовлена простотою цифрових покупок із секонд-хенду на популярних сайтах. Очікується, що за наступні п’ять років перепродажі одягу онлайн зростуть більш ніж удвічі й досягнуть $40 млрд.
Які онлайн-канали найпопулярніші для продажів вживаного одягу*
- Соціальні мережі — 23%
- Напряму від брендів — 20%
- Спеціалізовані маркетплейси — 20%
- Лайвстрім шопінг (покупки у прямому етері) — 18%
- Peer-to-peer маркетплейс (перепродаж власних речей) — 13%
*За результатами опитування споживачів у США.
Чому різні люди купують секонд-хенд
У серпні 2010 року британська акторка Хелен Міррен зізналася, що майже не бере із собою у подорожі одяг. Натомість вона робить покупки в комісійних магазинах у місці призначення.
«Я люблю благодійні магазини, особливо коли я подорожую. Коли я їду у міста, де прохолодна погода, я беру з собою лише спідню білизну. Дорогою з аеропорту я прошу водія відвезти мене до гарного благодійного магазину, де я купую черевики, шкарпетки, штани, джемпери, шапки та шарфи. Зазвичай я витрачаю на це близько 30 фунтів ($38)», — розповіла акторка.
У звіті ThredUp наголошується, що більш ніж половина всіх споживачів купували щось уживане протягом минулого року. Хоча найбільша частка активних покупців секонд-хенду серед людей віком від 12 до 43 років — до 65%.
«Люди прагнуть купувати секонд-хенд, щоб отримати більше цінності», — каже Джеймс Рейнхарт, співзасновник і виконавчий директор ThredUp.
З яких причин люди купують секонд-хенд
- 60% — це найкраще співвідношення ціни та якості;
- 38% — щоб дозволити собі дорогі бренди.
Також вживаний одяг купують, бо хочуть дотримуватися поведінки відповідального споживання, насамперед — зменшувати негативний вплив економіки на екологію планети.
Для покоління Z (18-26 років) найважливіше у покупках секонд-хенду — це можливість сформувати свій індивідуальний стиль. Основний канал для таких покупців — шопінг під час прямих етерів із селебріті.
Мілленіали (27-42 років) частіше за інших обирають онлайн, а саме спеціалізовані маркетплейси з продажу вживаних речей. Для них це оптимальний спосіб дібрати одяг для всієї родини. До речі, дитячі речі є одним з найбільш стрімко зростаючих сегментів ринку.
Селебріті як рушії ринку секонду
Можливість купувати одяг безпосередньо у зіркових особистостей стала новим варіантом покупок завдяки кільком відомим іменам, які об’єдналися з маркетплейсами вживаного одягу.
Відомий стиліст Гаррі Ламберт, що зокрема працював над стилем акторів Баррі Кеогана та Олександра Скарсгарда, у 2022 році відкрив свій перший персональний магазин на сайті Depop, онлайн-маркеті вживаних та вінтажних речей. За кілька годин більшість товарів було продано. Речі з гардероба Ламберта включали жовту сумку Prada (1000 фунтів стерлінгів), чорний худі від культового лондонського бренду вуличного одягу Liam Hodges (140 фунтів стерлінгів) і футболку, виготовлену для зірки серіалу «Великої маленької брехні» Олександра Скарсгарда з нагоди зйомки для журналу (90 фунтів стерлінгів).
Деякі персони перетворюють власний гардероб на актив, як-от збанкрутіла британська модель Кеті Прайс. За даними DailyMail, вона постійно звільняє місце у своїй шафі за рахунок продажів свого одягу на маркетплейсах. За минулий рік вона таким чином заробила близько $8,2 тис.
Останні тенденції демонструють помітну зміну в типах партнерства, які зірки готові просувати. Лідери думок починають асоціювати себе з ринком перепродажу.
«Вони бачать негативну реакцію на швидку моду, тож хочуть приєднатися до припливної хвилі того, куди наступне покоління споживачів хоче витрачати свій час і гроші. У певному сенсі це круговий процес. Селебріті самі по собі мають послідовників, але вони також отримують більший вплив, перебуваючи на цих платформах перепродажу», — каже Алекс Гоут, генеральна директорка мережі молодіжної культури Livity.
Які проблеми гальмують ринок секонд-хенду
Незважаючи на стрімке зростання ринку, від місцевих комісійних магазинів до величезних онлайн-маркетів секонд-хенду важко знайти підприємства, які справді приносять прибуток.
Наприклад, ані американська компанія ThredUp, ані її люксовий «брат» The RealReal не є прибутковими. Це розчаровує інвесторів і знижує ціни акцій нижче їх IPO (ціна акцій під час перших публічних продажів на біржі). У 2022 році, менш ніж за два роки після виходу на біржу, американський сайт з перепродажу Poshmark придбала корейська технологічна компанія за $1,2 млрд, що в 6 разів менше його вартості IPO. Британський Depop опублікував звіт про збитки у $69 млн у 2023 році.
На тлі цих компаній яскраво вирізняється Vestiaire — маркетплейс з перепродажу предметів розкоші. Якщо вірити його оптимістичному прогнозу, до кінця 2024 року він планує вийти на прибутковість.
З появою надшвидких і наддешевих модних брендів обсяги виробництва одягу по всьому світу продовжують стрімко зростати, і споживачі все частіше перепродають його після кількох одягань, пише BBC.
Згідно з дослідженням 2023 року, одна велика шведська благодійна організація повинна витрачати кошти на утилізацію 70% відданого на благодійність одягу, оскільки він надто низької якості, щоб продавати в магазині чи експортувати. З одягу, який експортується до Гани, 40% середнього тюка відправляється на утилізацію.
«Існує надлишок одягу. І це знижує його реальну цінність. Ми ставимося до відходів так, ніби це безкоштовний ресурс. Звичайно, ви можете віддати їх безкоштовно, але потрібно докласти величезних зусиль, праці та навичок, щоб спробувати переробити те, що ви віддали», — каже Ліз Рікеттс, співзасновниця і виконавча директорка The Or Foundation, некомерційної організації, яка досліджує ринок секонд-хенду Кантаманто в Гані.
Компанії, що займаються продажем одягу секонд-хенд, усвідомили економічну складність переробки старого одягу для перепродажу. Щоб підтримати бізнес, деякі змінюють свої моделі придбання вживаного одягу. ThredUp тепер стягує плату як із споживачів, так і з брендів за обробку їхнього старого одягу, тоді як раніше вони приймали ці речі безкоштовно.