Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба за результатами дипломатичного форуму в Анталії заявив, що Україні та Туреччині до укладання Угоди про вільну торгівлю залишилося зробити останній крок, який є найважливішим та найчутливішим і який вимагає компромісу обох сторін. Більше про це в ефірі Українського радіо розповів доктор економічних наук, директор аналітичного центру Федерації роботодавців Володимир Панченко.
Чому Україні поки не вдається укласти Угоду про вільну торгівлю з Туреччиною
Туреччина послідовно і постійно дотримується своїх економічних та національних інтересів, тому за ці роки, поки тривають переговори про вільну торгівлю, Туреччина наростила свій технологічний рівень. І якщо 10 років тому, коли починалися ці переговори, передбачалося, що Угода про вільну торгівлю дозволить підняти взаємну торгівлю до 20 мільярдів, то наразі говориться про 10 мільярдів. Але насправді і цього не може бути, тому що на сьогодні торгівля складає близько 5 мільярдів, але структура наших продажів має сировинний характер. Сільськогосподарська продукція все більш безперешкодно постачається у Європу, бо Європа потребує нашої сільськогосподарської продукції і є квоти та обмеження, то з Туреччиною ситуація значно складніша. Наприклад, квоти для молочної продукції від мита складають 177% , а для м’ясної продукції — 198%, тобто це в п’ять разів вище, ніж заборонні мита. І турки не поступаються у цьому. Тому всі гучні заяви не мають відношення до реального життя.
Чому у сторін різниться митна політика
Коли Україна вступила до Світової організації торгівлі, у нас були прийняті зв’язані мита, тобто Україна не може підвищити мита, як це зробила Туреччина, незважаючи на всі заяви. Президент Ердоган приїжджав в Україну і переконував Президента України у тому, що цю угоду треба підписати. Але турки стоять на своєму. З одного боку, вони не збираються знижувати мита на ті позиції, які для них чутливі, а це сільськогосподарська продукція, а з іншого боку — вони піднімають мита тоді, коли їм це треба. Так, минулого року на 115 позицій були одномоментно підняті мита. І вони це роблять, як тільки відчувають якусь загрозу для своїх секторів. На жаль, це гра в одні ворота.
Чи є шанси на відкриття вільної зони торгівлі
Консультації в черговий раз знову зайшли в глухий кут, і насправді Міністерство економіки не має такого оптимізму і не збирається просто так віддавати українські інтереси. Крім того, у нас є погана традиція, що просто торговельні угоди називають Угодою про зону вільної торгівлі. Це викривлено на користь Туреччини.
Треба також враховувати, що за 20 років турки відкрили велику кількість індустріальних парків та розвинули свої технологічні підприємства. Тому на сьогодні проблема української економіки полягає в тому, що те, що раніше ми могли виробляти краще, тепер виробляють в Туреччині. Таким чином, турки тиснуть на нас не тільки за рахунок мита, а й технологічно випереджають нас.