Імплементацію закону про олігархів, який був прийнятий рік тому, стримують два фактори:
- війна, що зменшує як активи, а й вплив олігархів;
- відсутність висновку Венеціанської комісії щодо закону.
Про це сказав міністр юстиції Денис Малюська у ході презентації результатів дослідження «Олігархічний український капітал», проведеного Центром економічної стратегії (ЦЕС), пише The page.
Закон «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» набрав чинності на початку травня цього року. Він встановлює чотири критерії, відповідно до хоча б трьох з них бізнесмен потрапляє до реєстру олігархів. Це:
- володіння активами на суму понад 1 млн прожиткових мінімумів (близько 2,5 млрд грн на сьогодні);
- бенефіціарне володіння монополією (найчастіше це частка ринку понад 35%);
- участь у політиці;
- значний вплив на засоби масової інформації (ЗМІ).
Секретар РНБО Олексій Данилов перед війною припускав, що його Рада може визначити перших олігархів 20–25 травня.
Однак поки що рішенням РНБО від 29 червня затверджено лише положення про Реєстр олігархів, яке визначає організаційні засади функціонування системи запобігання їх надмірному впливу та порядок застосування заходів впливу на них.
У липні Данилов повідомив, що під визначені законом ознаки олігархів підпадають 86 осіб.
Результати дослідження впливу олігархів
У ході презентації Дмитро Горюнов, старший економіст ЦЕС, зазначив, що український олігархічний капітал створює набагато більше ризиків, ніж корозійний іноземний капітал. Олігархи запустили трохи нових бізнесів. Більшість їх активів було створено у радянське, а потім приватизовано. «Олігархи виходять з гри, якщо ці активи зруйновані, окуповані, націоналізовані або продані.»
Частка олігархів в економіці
Олігархи воліють галузі, які максимізують ренту. В основному це жорстко регульовані галузі чи монополії (олігополії). Олігархи неодноразово зловживали монопольним становищем. Вони переважно не хочуть працювати на конкурентних ринках. Якщо вони намагалися це зробити, то часто зазнавали невдачі.
Олігархи свого часу фактично захопили політичну сцену, фінансуючи партії влади чи добрі електоральні шанси. Після цього вони використали виконавчу, законодавчу та навіть судову владу для своїх інтересів.
Олігархи містили збиткові ЗМІ (особливо це стосується телеканалів) та використовували їх у своїх цілях, політичних та ділових. Використовували також фінансування спорту та інші інструменти м’якого впливу.
За останні десять років частка олігархів в українській економіці знизилася. З піку 2011 року вона зменшилась приблизно вдвічі. Але це не повинно відволікати від подальших кроків щодо деолігархізації економіки.
Найбільші приватизації
За результатами дослідження сформульовано такі рекомендації:
- розробити довгострокову стратегію щодо виходу олігархів із ключових галузей;
- запровадити та контролювати обмеження у фінансуванні передвиборних кампаній;
- розглянути можливість повернення державі окремих активів;
- посилити можливості Антимонопольного комітету; АМКУ досліджувати ринки з високою часткою олігархів;
- імплементувати заходи анти-BEPS;
- змінити підхід до ціноутворення природних монополій
Як боротися зі старими олігархами та не допустити появи нових
Такого закону про олігархів, як в Україні, немає і не було в жодній країні. Єврокомісія не лише нам включила його до умов євроінтеграції, а й Грузії рекомендувала врахувати практику України. Про це сказав під час дискусії Малюська.
Міністр юстиції нагадав, що поки що юридично в Україні ніхто не названий олігархом. Імплементацію закону відкладено, але робота з деолігархізації йде. Наразі акцент у ній зміщується на профілактику, яка була однією з цілей розробки закону. Частина потенційних олігархів, не чекаючи початку роботи закону, скоротили або вдали, що скоротили, свій вплив в економіці чи політиці. Тобто, закон вже фактично працює.
Збитки телеканалів
Як сформувати список олігархів? Здавалося б, треба взяти список найбагатших людей та почати їх послідовно перевіряти на відповідність критеріям. Але цей підхід має принципові недоліки, головний у тому числі – вибірковість підходу. «Тому, при імплементації закону, потрібно буде розробити алгоритм, який дозволить захистити кожну дефініцію в суді», — вважає Малюська.
Міністра запитали: як виглядатиме картина після перемоги України у війні з погляду здатності старих олігархів спробувати відновити свій вплив?
«Складно відповісти, насамперед тому, що ми не знаємо параметрів нашої перемоги. Тому я поки що не візьмуся прогнозувати. Але якщо стане очевидним, що вплив з’явився, закон треба буде застосовувати. Ми цей етап пройшли, коли олігархи керували країною, ділили активи. Очевидно., Що таке не повинно повторитися», — відповів він. І додав, що сама наявність закону суттєво стримує апетити «хижаків».
Виконавчий директор ЦЕС Гліб Вишлінський наголосив на небезпеці того, що боротьба з олігархами призведе до невиправданого посилення держави та влади її керівництва, тобто створить передумови для виникнення диктатури. Малюська не став сперечатися з цією тезою по суті, але сказав, що:
- олігархи «підсадили» Україну на культуру корупції;
- потрібно мати план, що буде після олігархів;
- потрібен запобіжник у тому, щоб влада не зловживала важелем деолигархизации.
На запитання: чи можна за наявності закону про олігархів створити нову політичну партію за підтримки багатої людини? Міністр відповів: «Можна, але для цього потрібно мати гарну юридичну команду».
Структура замовних новин
«Потрібно визнати, що після завершення деолігархізації у нас не буде ні цікавого ТБ, ні якісного футболу. Але в такій країні як Україна, з її повоєнним потенціалом, їх і не повинно бути, це буде, отже, щось не вдалося», – резюмував Малюська.
На питання The page, чи допускає він як міністр юстиції реприватизацію, Малюська відповів: «Це питання потрібно ставити політикам. «Реприватизація» звучить як «революція», тому не дуже хочеться переглядати підсумки приватизації на системному рівні. І навряд чи є в цьому сенс. Кожен випадок приватизації є особливим, але там, де є юридичні підстави для перегляду рішення, і якщо нас розуміє в цьому міжнародне співтовариство, то чомусь ні. Проте не треба цим зловживати».