Керівник GR-напрямку Асоціації ритейлерів України Наталія Петрівська в своїй колонці для The Page розповіла про стан справ в українському продуктовому ритейлі та чому мережі вимушені закривати продуктові магазини, передає RAU.
В Україні у квітні кількість закритих продуктових магазинів збільшилася на 3% у порівнянні з першим місяцем війни, у той час, коли всі інші галузі торгівлі демонстрували позитивну динаміку відновлення роботи. Водночас продуктові магазини закриваються не тільки на тимчасово окупованих територіях, але і там, де можливо вести діяльність. З чим це пов’язано?
Згідно з дослідженням Асоціації ритейлерів України лише наприкінці квітня сегмент торгівлі почав поступово відновлюватись. Кількість працюючих магазинів зросла на +6% у порівнянні з першим місяцем війни. Але позитивну динаміку продемонстрували усі сфери торгівлі, крім продуктового ритейлу.
У порівнянні з березнем відсоток закритих міні-маркетів, супермаркетів та гіпермаркетів у цьому сегменті збільшився з 21% до 24%.
Звісно, на цьому позначилися фізичні втрати та пошкодження магазинів внаслідок ракетних ударів та обстрілів, а також неможливість працювати на територіях, де ведуться бойові дії та на тимчасово окупованих територіях. Проте є ще низка інших факторів, які пояснюють цю тенденцію.
По-перше, це оптимізація роботи. З початком повномасштабного вторгнення продуктові ритейлери зіштовхнулися з серйозними проблемами: ускладнення логістики, недостатня кількість товарів на складах, відсутність персоналу, міграція населення та низька купівельна спроможність.
Щоб оптимізувати роботу, оператори ринку почали залишати працюючими лише ті торгові точки, де можна було організувати своєчасне поповнення запасів, сформувати повноцінний асортимент та мати відповідний споживацький попит — так звані «опорні» магазини.
По-друге, плата за оренду приміщень. Це другий важливий чинник, який впливає на кількість працюючих магазинів. Від початку війни далеко не всі орендодавці пішли на поступки й знизили ставки оренди, мотивуючи це тим, що продуктовий ритейл працює і товари повсякденного вжитку мають попит.
Разом з тим ритейл несе величезні втрати у зв’язку з пошкодженням магазинів на територіях, де ведуться чи велись бойові дії, втратою складів та товарів, а також падінням платоспроможності населення.
По-третє, суттєвим тягарем стала нова стаття витрат — організація логістики. Від початку війни більша частина виробників припинила доставку продуктів харчування до магазинів та розподільчих центрів мереж, переклавши цю відповідальність на роздріб. Відсутність транспорту, мобілізація водіїв, висока вартість бензину стали причинами здорожчання логістики в чотири рази у порівнянні з довоєнним періодом.
Також негативно вплинули зміна споживчого кошику (зараз він здебільшого складається з товарів, на які продовжує діяти законодавче обмеження торгової націнки у розмірі 10%) та рішення щодо заборони продажу алкоголю.
Усе це позначилось на можливості продуктового ритейлу сплачувати оренду у повному обсязі. Тому це ще одна з причин, чому мережі закривають магазини. Основний ризик закриття або невідновлення роботи магазинів залишається на територіях, де велись або ведуться бойові дії.
Складна логістика, високі орендні ставки та небажання власників приміщень домовлятись (формально винаймачі комерційних приміщень мають зобов’язання перед орендодавцями оплачувати орендну плату у повному обсязі, навіть якщо торговельна діяльність не велась у зв’язку з активними бойовими діями), недостатня кількість товарів, обмежені строки розрахунків з постачальниками – це все вплинуло на можливості роботи торгових точок в складних регіонах, а отже на забезпечення громадян продуктами харчування.
Але, враховуючи соціальну відповідальність продуктового ритейлу та не звертаючи увагу на складнощі, торгові мережі починають відновлювати роботу на територіях, які постраждали від війни. Так, наприкінці квітня відновили роботу майже 100 торгових точок. Проте, попри відновлення роботи деяких магазинів, загальний результат маємо менший: у квітні працювало лише 3463 магазини FMCG-операторів проти 3600 у березні.
Украй несприятливі умови для відкриття продуктових магазинів відмічаються на сході країни та інших містах, де велись бойові дії. Зменшення кількості населення, падіння купівельної спроможності, дороговартісна логістика та орендна плата – це ті фактори, які впливають на діяльність торгівлі.
У цих регіонах потрібна підтримка держави для бізнесу. Зокрема, знаходження оптимальних орендних умов для діяльності продовольчих магазинів, адже головна мета роботи магазинів в цих регіонах — не прибуток, а забезпечення населення необхідними товарами.
Український ритейл потребує законодавчого врегулювання ставок орендної плати — питання її фіксації для роздробу стає критичним для функціонування магазинів.